бібліотека

 

Я правда і життя ніхто не приходить до отця як тільки через мене

 (Йо. 14,6)

"Якщо Бог на першому місці, все на своєму місці" (св.Августин)

На головну сторінку

 

  Документи Церкви    Книжки    Молитовник    Cтатті    Словничок    Цитати    Різне     Лінки    Контакти

 

Молитва молодої людини

Послання до Діогнета

Рука надії

Тезе

Телевізор

Вікно в небо

св. Тереза

св. Франциск

св. о. Піо

ап. Павел

Desiderata

 

 

 

СВЯТИЙ ФРАНЦИСК

 

         Святий Франциск жив майже вісім століть тому в Італії. Історія його народження була дуже цікавою: Франциск походив із заможної родини, але прийшов на світ у стайні, де його батько Петро Бернардоне тримав коней. Дитинство та юність Франциска проминули у безтурботних розвагах. Але через якийсь час безтурботне життя набридло юнакові, в серці він відчув пустку. Франциск забажав жити за вимогами Євангелія, про що його навчала мати. Він покинув заможний батьківський дім і розпочав убоге життя. Але це життя було сповнене радості та миру.

         Одного дня на дорозі Франциск зустрів людину, хвору на проказу. Спочатку він злякався і втік, але потім замислився, що Ісус торкався таких людей руками. Він швидко повернувся і з любов‘ю поцілував хворого. Відходячи, Францик оглянувся, але вже нікого не побачив. І тоді він зрозумів, що в цій людині зустрів самого Бога.

         Мешканці містечка Губбіо дуже боялися вовка, котрий жив у лісі неподалік і частенько навідувався у містечко, поїдаючи не тільки домашніх тварин але й людей. Довідавшись про це, св. Франциск вийшов за міську браму на зустріч лютому звірю. Коли вовк готувався до нападу, він сказав до нього: „Брате вовку, ти поводишся дуже погано нападаючи на людей та тварин. Я знаю, що ти робиш це через голод, але від цього часу ти будеш поводитися інакше. Підеш зі мною до міста і нікому не чинитимеш кривди. А люди будуть тебе годувати. Згода?” Після цих слів вовк зробився покірним, як ягнятко і вже ніколи не завдавав прикрощів мешканцям Губбіо.

         Св. Франциск був схожим на Ісуса не тільки духовно, але й зовнішньо. За два роки до смерті під час молитви та посту на горі Алверні він отримав стигмати. На його тілі з‘явилися рани, схожі на ті, що їх мав Ісус Христос - на руках, ногах та боці. Це був особливий знак Господа, який так полюбив брата Франциска.

         Іще на початку свого чернечого життя під час молитви в костьолі св. Дам‘яна Франциск почув голос: „Франциску, відбудуй Мою Церкву!” Спочатку він зрозумів почуте дослівно і хотів відбудувати зруйнований храм, але Ісус хотів, щоб Франциск відновив у Церкві віру.

         Спосіб життя св. Франциска прагнуло наслідувати і так постав орден Братів Менших.